ОЦІНКА ПЛАТО- Й КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ (стаття увійшла до збірки праць Першої Міжнародної Другої Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”, частина 1.)

Перебудова кредитної системи країни, утворення комерційних банків і перехід до дворівневої банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш глибоких підходів до проблеми оцінювання банками кредитоспроможності позичальників.

Із розвитком ринкових відносин виникла необхідність принципово нового підходу банків до визначення платоспроможності і кредитоспроможності підприємств. Водночас зазначимо, що банківські заклади застосовують безліч різноманітних методик оцінки з певною системою коефіцієнтів.

Кожен чинник повинен бути визначенні конкретним показником, що досить важливо для банків. Проте додаткові складності у визначенні кредитоспроможності ви никають у зв'язку з існуванням таких чинників, які виміряти і оцінити у цифрах не можливо. Це стосується, у першу чергу морального обличчя і репутації позичальника. Відповідні висновки щодо цієї оціню не можуть бути беззаперечними.

Отже, отримати єдину, синтетичну оцінку кредитоспроможності позичальника і узагальненням цифрових і нецифрових даних не можна. Для обґрунтованої оцінки кредитоспроможності, крім інформації у цифрових величинах, потрібна оцінка кваліфікованих аналітиків. Кредитоспроможність характеризує рівень фінансово-господарського становища клієнта, на основі якого банківський працівник робить висновок про його фінансову стійкість, можливу ефективність використання одержаних коштів, здатність і готовність повернути їх у відповідності з умовами угоди.

Щодо зарубіжного досвіду, то комерційними банками різних країн на сьогодні випробувано багато систем оцінки кредитоспроможності позичальників Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності. Але механічне перенесення зарубіжного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках, з нашого погляду малоефективне, тому що не береться до уваги специфіка наших підприємств.

Вивчення світового досвіду в цій галузі дозволило нам виділити основні методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства.

Метод-коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

с) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками форм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг);

Метод коефіцієнтів простий у використанні не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

1 Оціночні коефіцієнти надають аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства і таким чином, об’єктивність аналізу падає.

2 Інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає на ступінь об’єктивності аналізу.

3 Підприємство може використати прийом “прикрашення” звітності, щоб створити видимість вищих показників. Наприклад, підприємство взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти утримувались декілька днів у вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності розраховані методом коефіцієнтів, були б значно “прикрашені”. Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.

 

Методи дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

Коефіцієнти даного методу отримують в результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширу статистичну базу, що в наших умовах досить складно.

Дослідження грошових потоків потягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод ґрунтується на посудові бюджетів готівки та їх аналізі.

Дослідження грошових потоків широко використовується у світовій практиці, оскільки, на нашу думку, дає найоб'єктивнішу оцінку рівня платоспроможності підприємства.

Друга частина аналізу складається з якісної оцінки суб’єкта підприємницької діяльності. Оцінка якості здійснюється за двома напрямками: оцінка фактора менеджменту та оцінка фактора ринку.

Рівень менеджменту визначається насамперед професійним досвідом керівника та/або власника, стажем роботи на посаді керівника, або строком перебування в ролі власника, віком, характером, попереднім досвідом роботи в бізнесі (формальним неформальним), зв’язками в діловому світі, технічними знаннями та освітою. Ці якості відбиваються на управління бізнесом у цілому, тобто у сферах планування маркетингу тощо.

Ступінь довіри до клієнта включає відкритість, чесність, готовність клієнта надати фактичну інформацію.

Кредитна історія включає попередній досвід роботи з кредитами. Погашення попередніх кредитів — добра ознака та свідчення того, що клієнт працює відповідально. Чим довше клієнт обслуговується в банку, тим краще банку відомий його бізнес та вища вірогідність, що відносини між ними добрі. Треба також враховувати кредитну історію інших фірм керівника-позичальника (колишніх та діючих).

Аналіз ринку

Становище клієнта на ринку визначається шляхом аналізу продукту, що виробляється ним, факторів виробництва. структури споживачів та постачальників конкуренції, терміну діяльності, обсягів реалізації, рентабельності та інших факторів, які можуть вплинути на ділову активність підприємства.

Привабливість продукту визначається його ціною, якістю, асортиментом та іміджем товарів чи послуг підприємства.

Фактори виробництва включають кваліфікацію працівників, стан виробничих приміщень та обладнання наявність комунікацій та місце розташування підприємства. Кваліфікація — це не лише наявність відповідного диплома, а й досвід роботи, мотивація та стабільність робочої сили (ротація — плинність кадрів)

Застарілі або такі, що втратили виробничі якості приміщення та обладнання, свідчать про дефіцит ресурсів, що не сприяє створенню належних умов праці. Фактор місцезнаходження — також важливий. Підприємство повинно знаходитися поблизу ринків збуту або ресурсної бази, бути легко доступним для своїх постачальників.

Важливим фактором є також структура клієнтської бази (споживачів). Ризики для підприємства зростають, коли кількість клієнтів невелика. Клієнтська структура має бути добре розвинутою. Те саме можна сказати про постачальників. Чим ширша база постачальників, тим менша вірогідність, що підприємство зіткнеться з порушеннями з боку постачальників, та вища вірогідність стабільності руху грошових коштів.

Не варто забувати й про конкуренцію. Скільки аналогічних виробників або постачальників конкурують із нашим клієнтом? Наскільки конкурентоспроможний клієнт за цінами та рівнем послуг, які він надає?

Значний термін ділової активності — свідчення того, що клієнт буде платоспроможним незалежно від сезонних та економічних циклів. Кредитування підприємства, яке працює у даному бізнесі понад два роки та краще інформоване про ринок, його фінансову динаміку та менеджмент, а також має сталі відносини з постачальниками та споживачами, менш ризикове, ніж кредитування нового бізнесу.

Для визначення загальної оцінки підприємства треба дати оцінку кожному з названих вище критеріїв.

Оцінки мають бути такими:

5 — дуже добре;

4 — вище за середнє:

З — нижче за середнє:

2 — погано:

1 — безнадійно.

Загальна класифікація кредиту матиме такий вигляд:

Таблиця 1 – Загальна класифікація кредиту.

Коефіцієнти

оцінки

Дуже добре

Вище за середнє

Нижче за середнє

 Погано Безнадійно

1 Аналіз економічного стану
Коефіцієнт миттєвої ліквідності
Коефіцієнт поточної ліквідності
Коефіцієнт загальної ліквідності
Коефіцієнт маневреності власних коштів
Співвідношення залучених і власних коштів
Коефіцієнти оборотності обігового капіталу
Коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості
Коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості
Покриття внеску вільними коштами
Покриття внеску грошовим оборотом
Співвідношення (обіговий капітал) / (сума кредиту)
Співвідношення (власні кошти) / (сума кредиту)
Загальний рейтинг економічного стану

2. Аналіз менеджменту
Рівень менеджменту
Ступінь довіри до клієнта
Кредитна історія
Особиста відповідальність
Загальний рейтинг менеджменту

3. Аналіз ринку
Привабливість продукту
Фактори виробництва
Структура споживачів
Структура постачальників
Конкуренція
Термін діяльності
Загальний рейтинг аналізу ринку

Загальна оцінка не дорівнює середньому значенню оцінок відповідних критеріїв: її визначає кредитний спеціаліст, відповідним чином враховуючи оцінки критеріїв. Тому критерії, які відіграють більшу роль на даному підприємстві, більше впливають на загальну оцінку порівняно з іншими.

Після того, як визначені рейтингові оцінки економічного стану підприємства, стану менеджменту та ринку, виставляють загальний рейтинг підприємства та визначають категорію кредиту.

Таблиця 2 – Визначення категорії кредиту.

Оцінка

Зміст

Категорія кредиту

Класифікація кредиту

5

Дуже добре

А

Стандартний

4

Вище за середнє

Б

Під контролем

3

Нижче за середнє

В

Субстандартний

2

Погано

г

Сумнівний

1

Безнадійно

Ґ

Безнадійний

Існують такі категорії:

А. Фінансова діяльність та перспективи дуже добрі або добрі та стабільні, вони дають змогу погасити кредит і проценти за ним в установлені строки. Менеджмент — професійний і викликає довіру. Становище позичальника на ринку стабільне, йому не загрожують значні ризики.

Б. Фінансова діяльність та перспективи добрі або задовільні, можливі незначні коливання, які однак дають змогу погасити кредит та проценти у визначені строки. У сферах менеджменту і становища на ринку можливі несуттєві недоліки.

В. Фінансова діяльність та перспективи ще задовільні, але у сферах фінансів, менеджменту або становища на ринку мають місце недоліки та ризики, які підвищують вірогідність несвоєчасного погашення кредиту та потребують глибшого моніторингу кредиту.

Г. Фінансова діяльність та перспективи вже не задовільні, а проблематичні. Менеджмент та ринкова позиція — достатньо задовільні: вірогідність погашення кредиту і відсотків — під сумнівні, але досить реальні. Необхідний інтенсивний моніторинг.

Г. Фінансова діяльність та перспективи погані, а менеджмент або становище на ринку — незадовільні. Погашення кредиту нереальне.

Оцінка позичальника за цією шкалою перевтілюється у відповідну класифікацію кредиту згідно з положенням НБУ про створення резерву під кредитну діяльність .